Лукашенко Олександр Григорович

Олександр Григорович Лукашенко — проросійський білоруський політик, який із 20 липня 1994 року де-факто обіймає посаду президента Республіки Білорусь. Також є верховним головнокомандувачем Збройних Сил країни. Після президентських виборів 2020 року його легітимність не визнається низкою західних держав, зокрема ЄС, США, Великою Британією, Канадою та Україною.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року Лукашенко надав територію Білорусі для дій російських військ, перетворивши країну на фактичного співучасника агресії.

Життєвий шлях та освіта

Народився 30 серпня 1954 року в селищі Копись Оршанського району Вітебської області. Виховувався без батька.

  • 1975 — закінчив історичний факультет Могилівського педагогічного інституту (спеціальність — вчитель історії та суспільствознавства).

  • 1985 — здобув другу вищу освіту в Білоруській сільськогосподарській академії (економіст агропромислового виробництва).

Кар’єра до президентства

Після служби в армії працював у комсомольських, партійних і господарських структурах:

  • Секретар комітету комсомолу Могилівського міськхарчторгу

  • Заступник голови колгоспу «Ударник»

  • Заступник директора комбінату будматеріалів

  • Секретар парткому колгоспу імені Леніна

  • Директор радгоспу «Городець» у Шкловському районі

У 1990 році обраний депутатом Верховної Ради БРСР. Став єдиним депутатом, який голосував проти ратифікації Біловезьких угод про розпуск СРСР. У 1993 році очолив парламентську комісію з боротьби з корупцією.

Президентство

  • 1994 — обраний президентом Білорусі, здобувши понад 80% голосів.

  • 1995–1996 — ініціював референдуми, що закріпили проросійський вектор державної політики, змінили державну символіку та посилили президентські повноваження.

  • 2001, 2006, 2010, 2015 — переобраний із результатами понад 75%, попри численні звинувачення у фальсифікаціях.

  • 2020 — чергові вибори відбулись на тлі масових протестів і заяв про масштабні порушення. ЄС та інші країни не визнали результати голосування. Лукашенко залишився при владі, спираючись на силовий апарат.

Політична роль у війні проти України

З 2014 року Лукашенко підтримував союзницькі відносини з РФ, але після 2020 року — остаточно став залежним від Кремля. У 2022 році надав білоруську територію для наступу російських військ на північ України та для запуску ракет по українських містах, формально не вступаючи у війну, але фактично сприяючи агресору.

Державні та публічні ролі

  • Голова Ради Безпеки Республіки Білорусь

  • Голова Національного олімпійського комітету

  • З 1996 року — очільник Вищої ради Союзної держави Білорусі та Росії

Особисте життя

Одружений із Галиною Лукашенко, яка давно проживає окремо. Подружжя має двох синів: Віктора і Дмитра. Відомо також про позашлюбного сина Миколу (Колю), народженого, ймовірно, від колишньої особистої лікарки Лукашенка — Ірини Абельської.

Хобі та захоплення

Полюбляє хокей, лижний спорт і теніс. Часто з’являється на публіці в хокейній формі, демонструючи свою фізичну активність.

Нагороди та регалії

  • Почесний академік Російської академії соціальних наук

  • Лауреат Міжнародної премії імені Михайла Шолохова за «мужню політичну публіцистику»

Факт

Станом на 2022 рік Лукашенко є найтриваліше чинним главою держави в Євразії (не враховуючи монархів та верховного лідера Ірану), перебуваючи при владі понад 28 років.