Великий український борець Іван Максимович Піддубний народився 8 жовтня 1871 року в селі Красенівка, що на Черкащині. Його фізична міць та непохитний характер сформувались у селянській родині, де праця була щоденним випробуванням.
Перший виступ Івана на арені цирку відбувся у віці 27 років у місті Кафі (сучасна Феодосія), де він уперше вийшов на борцівський килим. Саме тут почалася його спортивна кар’єра, що згодом прославила його на весь світ.
Шлях до слави
Іван Піддубний гастролював із цирком по всій Україні, Поволжю, Кавказу, Сибіру, захопившись класичною французькою боротьбою. У київському цирку він здобув визнання та повагу глядачів. Згодом вступив до Петербурзького атлетичного товариства, де його талант отримав новий поштовх.
У 1903 році Іван вперше взяв участь у чемпіонаті світу з боротьби у Парижі, де, на жаль, програв французу Раулю ле Буше, який застосував заборонені прийоми. Але вже наступного року в Москві Піддубний взяв реванш і блискуче переміг суперника. З 1905 по 1909 рік він шість разів ставав чемпіоном світу з класичної боротьби. Його перемоги в Італії, Алжирі, Бельгії, Німеччині зміцнили статус непереможного атлета.
Принциповість Піддубного була непохитною — він не приймав участі в замовних боях, незважаючи на вигідні пропозиції. Його прозвали «чемпіоном чемпіонів».
Особисте життя та випробування
У 1906–1907 роках Піддубний відвідав Галичину, де переміг усіх суперників на спортивних змаганнях. Великий князь Микола Миколайович навіть запропонував йому орден від імені царя.
Повернувшись до рідного села, Іван одружився з актрисою Антоніною Квітко-Фоменко, купив будинок, 200 гектарів землі та вирішив присвятити себе господарству. Однак через три роки зазнав фінансової поразки й повернувся до спорту. У 1919 році в Одесі його дружина втекла з денікінським офіцером, забравши із собою частину його нагород.
Та Піддубний не зламався. Протягом наступних десятиліть він виступав у 14 країнах світу, зокрема в США, та провів гастролі у 50 містах. За 40 років спортивної кар’єри не програв жодного офіційного чемпіонату.
У 1922 році Іван одружився вдруге — з Марією Машоніною. У Єйську подружжя облаштувало будинок, де над канапою висів портрет Шевченка, а на полиці стояли видання «Кобзаря». Піддубний був свідомим українцем і навіть у побутових речах зберігав національну ідентичність.
Конфлікт із режимом і останні роки
У 1937 році в Ростові представники НКВС заарештували Івана нібито через проблеми з паспортом: у документі його прізвище записали як «Поддубный» і національність – «русский». Піддубний сам виправив написане на «українець». Після цього його довго допитували, застосовували тортури, намагаючись дізнатися про банківські рахунки за кордоном.
Причиною підозр стала поїздка Івана до США, де він отримав титул найсильнішого чоловіка та виграв грошову нагороду в пів мільйона доларів. Однак Піддубний відмовився від неї, не бажаючи приймати американське громадянство.
Спадщина
У 1939 році йому присвоїли звання «Заслуженого артиста РРФСР». Попри поважний вік, він залишався активним спортсменом, дотримувався тренувального режиму та ніколи не порушував спортивної етики.
8 серпня 1949 року в Єйську, забутий владою і хворий, Піддубний помер від голоду. Але пам’ять про нього живе — як про людину, яка уособлює незламну силу, моральну стійкість і вірність своєму народові.