Іван Котляревський, видатний український письменник, драматург і перший класик нової української літератури, народився 9 вересня 1769 року в Полтаві в родині дрібного чиновника. У майбутньому він отримав дворянське звання. Вже з 1780 року Іван почав навчатися в Полтавській духовній семінарії, де з особливим інтересом осягав гуманітарні дисципліни: риторику, піїтику, філософію, а також вивчав латинську, грецьку, французьку та німецьку мови. Котляревський вивчав античну літературу, перекладав твори Горація, Овідія, Вергілія, а також захоплювався працями Ломоносова, Кантемира та Сумарокова. Його талант до поезії був помічений ще в семінарії, де однокласники прозвали його «римачем» за вміння створювати рими.
Кар’єра та творчість
Після смерті батька в 1789 році Котляревський залишає семінарію і починає працювати чиновником у полтавських канцеляріях. Згодом він викладає в поміщицьких родинах, де зацікавився народною культурою, вивчав мову, обряди та звичаї українців. Цей досвід став основою для його подальшої творчості. Саме в цей період, з 1794 року, Котляревський розпочав роботу над своєю найвідомішою поемою «Енеїда», яку писав до 1821 року.
У 1796 році Котляревський вступає на військову службу, де бере участь у російсько-турецькій війні. За відвагу під час бойових дій, зокрема в битвах під Бендерами та Ізмаїлом, він отримав кілька нагород. Попри військові обов’язки, письменник продовжує працювати над «Енеїдою», яка на той час вже мала популярність серед читачів, розповсюджуючись у рукописах. У 1798 році поему вперше видав конотопський поміщик Максим Парпура. Надалі, у 1808 році, вийшло повторне видання з виправленнями.
Життя після військової служби
У 1808 році, залишивши військову службу у чині капітана, Котляревський намагається влаштуватися на цивільну службу в Петербурзі. Однак його кар’єра склалася так, що він повернувся до Полтави, де займався педагогічною діяльністю, працюючи наглядачем у Будинку для виховання дітей бідних дворян. Водночас, із 1810 року Котляревський займав посаду попечителя «богоугодних закладів» Полтави. Він зарекомендував себе як талановитий педагог і організатор освітнього процесу.
Театральна діяльність
Котляревський також займався театральною справою. У 1818 році він став директором Полтавського театру, а в 1819 році на сцені було поставлено його драму «Наталка Полтавка» та водевіль «Москаль-чарівник». Ці вистави мали великий успіх, і визнання Котляревського як драматурга стало ще одним важливим етапом у його творчій кар’єрі.
Завершення творчого шляху
Котляревський продовжував працювати над своєю поемою до 1821 року, але повне видання «Енеїди» побачило світ лише в 1842 році, після смерті автора. Останні роки життя письменник провів у Полтаві, де активно займався культурною діяльністю та консультувався з представниками різних верств суспільства. Іван Петрович помер 10 листопада 1838 року.
Значення творчості І.Котляревського
Творчість Котляревського стала основою для нового етапу в українській літературі. Його поема «Енеїда», що створювалася понад тридцять років, стала не лише важливим літературним явищем, але й визначила напрямок розвитку української літератури в цілому. Вона втілює національний дух і стала символом національного відродження в умовах імперського гніту. Своєю творчістю Котляревський надихнув ціле покоління письменників, а його вплив на розвиток української культури залишається невичерпним.
Епоха та спадщина
Котляревський жив і творив у часи, коли Україна переживала серйозні історичні випробування, зокрема під час розквіту кріпацтва та посилення імперського контролю. Водночас, через свою поезію та драматургію, Котляревський пробуджував почуття гідності серед українців і повертав їм віру в їхню культуру та самобутність. Як зазначав Тарас Шевченко, Котляревський переніс «всю славу козацьку» в українську літературу, ставши символом національної боротьби.
Творчість Котляревського є важливою складовою частиною історії української літератури та культури. Його творчий доробок започаткував національне відродження і зробив суттєвий внесок у формування української національної ідеї.