http://voice.dp.ua/
Екологічні організації вимагають від уряду змоделювати майбутнє України без радіоактивних відходів і териконів вугільних шахт

15 травня 2008 року, в Києві, пройшли громадські слухання «Екологічна безпека в аспекті перспективи розвитку енергетики України». Ініціатива проведення громадських слухань виходила від Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки, а також Громадських рад Мінпаленерго і Міністерства охорони довкілля.

Проведення громадських слухань є першою спробою проведення діалогу між урядом і громадськістю відносно якості і вмісту одного з найважливіших державних документів – стратегії розвитку енергетичного сектора України до 2030 року. У цьому документі позначені напрями розвитку енергетики держави, які фінансуватимуться урядом. Розвиток економіки, умови життя людей і стан екології безпосередньо залежать від стану енергетичного сектора. На сьогоднішній день енергетика є однією з найбрудніших галузей вітчизняної економіки. Випадання кислотних дощів, забруднення довкілля радіонуклідами і порушення кліматичного балансу на Землі більшою мірою пов'язане саме з енергетичною промисловістю.

Екологи стурбовані тим, що в Україні розробка енергетичної стратегії проводилася без обговорення і консультацій з громадськістю. Кінець кінцем Верховна Рада ухвалила документ, який не відображує національних інтересів, не погоджений між різними секторами економіки і не враховує тенденції розвитку енергетики на міжнародній арені. Для розробки національної енергетичної стратегії з державного бюджету було виділено близько 2 млн. грн., тому громадськість має право вимагати від уряду враховувати думки громадян, а також професійного підходу до підготовки цього документа.

На думку громадських екологічних організацій стратегія розвитку енергетики України має ряд істотних недоліків (ознайомитись з позицією екологічних організацій) :

1. Ігнорування директив Європейського Співтовариства, які вимагають:

2. Порушення вимог Орхусськой Конвенції і Конституції України з приводу надання можливості громадськості брати участь на початкових етапах в обговоренні питань загальнонаціонального значення.

3. Відсутність ретельного аналізу природних, людських, технічних і фінансових ресурсів держави, що вкрай важливе для складання стратегічних документів національного рівня.

4. Планування збільшення виробництва енергії за рахунок збільшення видобутку вугілля і нарощування потужностей атомної енергетики:

5. Енергетична залежність України від зовнішніх постачальників палива і реакторного устаткування для атомних станцій, в першу чергу від Росії, тому що наша держава не має власного виробництва ядерного палива і експлуатує реактори радянського зразка.

6. Відсутність акценту на важливості економії енергії в промисловому і комунальному секторі. По кількості енергії, витраченої на виготовлення одиниці продукції, Україна займає останнє місце в Європі. Втрати в системі центрального опалювання і водовідведення складають від 20 до 40 відсотків, з чіткою тенденцією щорічного зростання. Для більшості країн енергетична незалежність, в першу чергу, грунтується на ефективності використання виробленої або купленої енергії. В Україні, де велика частина енергоресурсів імпортується, темі енергозбереження в національній стратегії не приділено гідної уваги.

7. Нереалістичність фінансового забезпечення. Україна не зможе самостійно реалізувати свої енергетичні амбіції, а міжнародні фінансові інститути навряд чи вкладатимуть гроші в розвиток атомної енергетики, як капіталомісткої і ризикованої галузі.

«Енергетична стратегія, затверджена Верховною Радою, не просто не витримує критики, а повністю не відповідає вимогам розробки документів такого рівня. Стратегія написана суто на користь атомного лобі і, в першу чергу, створює комфортні умови для розвитку атомної енергетики. Уряд постійно перекладає вантаж відповідальності з атомників на плечі населення. Незрозуміло, на якій підставі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС здійснюється за гроші платників податків, - цей процес триватиме декілька десятиліть. Чи варто говорити про дешевизну атомної енергії, якщо наслідки ядерних катастроф оплачуються за рахунок державного бюджету», – заявив Усатенко В.І. , депутат Верховної Ради першого скликання.

«Екологічна і енергетична безпека в перспективі може бути забезпечена лише шляхом впровадження технологій, орієнтованих на місцеві енергетичні ресурси. Перший крок на шляху переходу до стійкої енергетики – це впровадження комбінованих систем на основі когенерационних установок з використанням теплових насосів для забезпечення житлових районів електроенергією і теплом. Паралельно повинна збільшуватися частина енергії, що отримується від сонця, вітру, біомаси. Лише такий підхід має майбутнє», - переконаний Праховник А.В. , директор інституту енергозбереження і енергоменеджменту НТУУ "КПІ".

«Лише за рахунок впровадження енергоефективних технологій в комунальному секторі Україна може заощадити до 25% природного палива, що купується. Проте, відсутність законодавства, регулюючого відношення між мешканцями, стимулюючого впровадження енергозбережних технологій, є однією з причин низької енергоефективності в комунальному секторі», – заявив Андрій Мартинюк, голова Ради рівненської громадської організації «Екоклуб».

«Вивчаючи матеріали стратегії розвитку енергетики нашої держави, ми ніде не змогли знайти аналіз ресурсів України. Перед тим, як розробляти стратегію розвитку енергетики, необхідно проаналізувати національні природні багатства, а також оцінити науково-технічний і фінансовий потенціал нашої держави, у тому числі і людські ресурси. Стратегія розвитку енергетики повинна грунтуватися на серйозних науково-дослідних даних, а не на домислах і припущеннях», – сказала Антоніна Галкина, керівник миколаївського клубу «Спільні дії».

«Україна не має можливості забезпечити водою нові 22 атомних блоку, яка необхідна для охолоджування ядерних блоків. У розробленій стратегії немає розділу з аналізом водних ресурсів і можливостей забезпечити водою нові ядерні блоки. До речі, по кількості води, необхідної на одну людину, згідно рекомендацій Євросоюзу, Україна стоїть на останньому місці і до 2020 року повинна поліпшити свої показники. Незрозуміло, яким чином уряд планує забезпечити в майбутньому водою населення, сільське господарство і інші галузі промисловості, якщо велика частина водних ресурсів буде використовуватися атомниками», – сказав Віктор Мельнічук, директор Національного екологічного центру України.

«Відомо, що в рамках прийнятої стратегії розвитку енергетики заплановано збільшення видобутку урану і нарощування потужностей ураново-переробляючої промисловості. У той же час, на прикладі міста Дніпродзержинськ добре видно, що в Україні відсутній необхідний науково-технічний потенціал для того, щоб виконувати заходи з рекультивації радіоактивно забруднених територій і організувати зберігання відходів колишнього уранового виробництва з врахуванням сучасних екологічних і санітарних вимог національного і міжнародного законодавства. Протягом останніх п'яти років уряд не здатний забезпечити фінансування створення сучасної системи моніторингу, що дозволяє контролювати вплив на довкілля радіоактивних поховань в Дніпродзержинську. Ми категорично проти планів з розробки нових родовищ урану і нарощування потужностей атомної енергетики, тому що наша держава не може вирішити екологічні проблеми, які собою несе ураново-переробна промисловість», – заявив Євгеній Колішевський, виконавчий директор громадської екологічної організації «Голос Природи» (м. Дніпродзержинськ).

«Сьогоднішню зустріч навіть з «закритими очима» не можна назвати громадськими слуханнями. Слухання почалися в 10.00, опісля пів години зал залишили депутати Верховної Ради, а ще за годину пішли представники міністерств – цей факт говорить про те, що думка громадськості український уряд не цікавить. Мета наших виступів – це спроба роз'яснити уряду негативні економічні і екологічні наслідки прийнятої стратегії розвитку енергетики нашої держави. На жаль, дискусувати ні з ким, відповідальних осіб в залі практично не залишилося. В Україні не можна будувати нові ядерні реактори, тому що в безвідповідальному суспільстві не може бути безпечних реакторів. Зважаючи на високий рівень корупції, поголовну безвідповідальність чиновників, безкарність за екологічні злочини, неможливість ефективно впливати і контролювати роботу уряду з боку громадян, експлуатація атомних станцій в Україні може мати вкрай негативні наслідки для населення», – заявив Сергій Федорінчик, керівник інформаційного центру української екологічної асоціації «Зелений Світ».

«В Україні уряд змінюється майже кожні пів роки. Цього терміну недостатньо, щоб міністри встигли зрозуміти важливість прислухання до думки громадськості. Я був міністром енергетики впродовж шести років. Після того, коли сталася Чорнобильська катастрофа, я зрозумів, що громадськість ніколи не помиляється. Уряду варто прислухатися до критики незалежних екологів, які правильно стверджують, що найслабкішим місцем в затвердженій стратегії є вода. Я не розумію, звідки збираються брати воду для додаткових ядерних реакторів, - цих водних ресурсів просто немає в Україні», – заявив Віталій Федорович Скляров, перший міністр енергетики України.

Організатори громадських слухань планують зробити збірку, що включає критику і пропозиції громадських екологічних організацій. Цей документ поширюватиметься серед депутатів Верховної Ради і відповідальних чиновників, проте немає гарантій, що уряд дійсно перегляне енергетичну стратегію без тиску громадськості. На карту поставлені відомчі інтереси атомного лобі, яке ще з радянських часів не звикло погоджувати свої дії з народом. У той же час українські громадяни і громадські організації повинні прикласти всі зусилля для того, щоб переконати уряд змоделювати майбутнє України без уранових копалень, радіоактивних поховань, градірен атомних станцій, потворних вугільних териконів, гниючих штучних водосховищ і багатокілометрових високовольтних ліній.

Опубліковано 14.06.2008